Трохи про Суспільний проект СИНДИКАТ

Суспільний Проект як мережа

Суспільний Проект як мережа

Про загальні риси механізмів змін.

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Навіть якщо ми поставимо святу людину до влади — система зіпсує її або знищить. Це подібно до банки із солоними огірками: якщо до неї кинути свіжий огірок — він зіпсується. Апарат має безліч спокус, а поведінку часто формує оточення. Тому ми не будуємо партійну організацію, більш того, вважаємо що це віджило себе. Ми вважаємо, що систематичні зміни на силу лише громадськості. Їх рушієм ми вбачаємо постання суспільної альтернативи — мережі активних людей, які можуть організовувати свої двори і трудові колективи для захисту власних прав та наведення народного порядку на місцях. СИНДИКАТ показав, що навіть невеличкою групою осіб, які не інтегровані у владу, не мають жодного капіталу, можливо наводити порядок та ставити на місце зажерливих чиновників. В процесі діяльності нам вдавалося змушувати рахуватися з нами роботодавців, міліцію, чиновників, суди, місцеву владу… Тепер уявіть який буде рівень такої діяльності, за умови залучення великої кількості людей, місцевих громад, трудових колективів, за умови збільшення в рази ресурсів проекту…

Таким чином, ми — ті, хто принципово не йде на вибори, ті, хто у своїй діяльності керується принципами взаємодопомоги і захисту слабких, а саму діяльність направляє на реалізацію задач, згідно з певним планом та чітко визначеними задачами,- маємо більш значну мету, на фоні необхідності створення суспільної альтернативи бюрократично-корупційній системі — розвинути та навчити населення культурі громадського контролю. Будь-яка влада з часом або узурпується, або стає підвладною міжнародному капіталу; будь-яка інтеграція в систему шляхом виборів призводить до розчинення в системі навіть найкращих суб’єктів — система надто всеохоплююча, а люди надто легко підпадають спокусі.

 

ЗАКОНИ НЕ ДІЮТЬ

У нашій країні справа не лише у поганому законодавстві. Проблема в тому, що навіть наявні закони не діють. Таким чином, одним із інструментів громадського контролю є використання існуючого законодавства та примушення системи використовувати їх. Для прикладу, кожен киянин має право на свою долю землі, але ж її майже ніхто не отримав. Саме тому, нашим завданням є змусити державу виконувати цей закон. Це можливо лише шляхом постійного та інтенсивного громадського контролю.

ЗМІНЮВАТИ ЗАКОНИ

Другою проблемою вітчизняного законодавства є його неефективність. Безліч законодавчих норм не мають прямої дії та механізмів, часто суперечать одна одній, але головна проблема — лобіювання тих чи інших законів представниками капіталу в інтересах власного бізнесу. Саме тому ми бачимо безпорадні законодавчі акти, які виправдовують грабіж, наркоторгівлю, або ж створюють безліч зайвих бюрократичних процедур, задля «відмивання» грошей. Ми бачимо нелогічний розподіл обов’язків між службами та відомствами, роздуті штати та дефіцит дійсно потрібних спеціалістів у державних структурах, ми бачимо безліч наслідків недосконалості, часто абсурдності та антинародності деяких нормативно-правових актів, законів, правил тощо. В своїй діяльності ми регулярно стикаємося з цим. Тому ми прийшли до висновку, що в багатьох випадках місцеві громади та трудові колективи в силах змінювати та доповнювати ці нормативно-правові акти, які безпосередньо їх же і стосуються, якщо це не викликає конфлікту між громадами, а лише між громадою та олігархатом. Це і є ефективність управлінської системи. І ці поправки, доповнення, зміни можна буде впроваджувати в життя, НЕ будучи інтегрованими у формальні органи влади, а лише завдяки народному тиску — тобто шляхом громадського контролю.

 

ЧЕТВЕРТА ВЛАДА

Таким чином, за умови формування такої суспільної альтернативи та постійній культивації КУЛЬТУРИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ серед населення, наша країна з часом отримає “четверту владу” — пряму владу активних людей, владу громадськості без її відчуження представницькими органами. Що ми маємо на увазі? Те, що з громадськістю доведеться рахуватися. Політична система звикла до того, що активність проявляють або ж люди, яких контролюють політики, або ж вона зводиться до політичної передвиборчої боротьби за делегування своїх депутатів, які, нібито, мають після того вирішити проблеми громади, яка делегувала їм повноваження. Однак на практиці ми бачимо, що, ставши депутатом, кандидат не виконує свої обіцянки, оскільки його передвиборчу кампанію фінансували олігархи, щоб він представляв їх бізнес-інтереси. І депутату вже не до місцевої громади з її проблемами та вимогами — він “відробляє” свою виборчу кампанію.

Проблема також полягає в тому, що активні люди серед місцевих громад частіше за все виявляються втягнутими у ці політичні ігри, що псують їх та мають низький коефіцієнт корисної дії. Їх енергія направляється в нікуди. Однак такі люди можуть бути залучені та організовані нами в рамках реалізації СУСПІЛЬНОГО ПРОЕКТУ, та НЕ будуть представляти електоральні політично-бізнесові інтереси тих чи інших осіб, а шляхом ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ організовувати населення та домагатися від влади виконання вимог та результатів, які будуть ЧІТКО ПРОПИСАНІ ПРОГРАМОЮ ЗМІН. Саме програмою, а не набором гасел, конкретними програмовими пунктами та механізмами, правильність яких доводить практика. Саме тому, завдяки реалізації цих програмових конкретних положень, а не гасел, згідно із пропонованими нами механізмами — ефективність управлінської сфери такого суспільства зросте в рази, а сама держава почне шлях трансформації.

Бюрократичний апарат надто прогнив. Здорова суспільна альтернатива в силах змінити його, не будучи інтегрованою до нього, не “граючи за правилами” корупціонерів та їх господарів — олігархів.

Дивіться також:

Комментирование запрещено