Структурні підрозділи СИНДИКАТУ

Профспілка «Асоціація праці»

 

Зарплатня

СИНДИКАТ у своїй повсякденній діяльності постійно стикається із проблемою невиплати заробітної платні на підприємствах усіх форм власності та всіх типів.

В Україні більша частина економіки знаходиться в «тіні», більшість людей — наймані працівники, більшість працівників абсолютно незахищені. Людей «кидають» скрізь і всюди. В усіх сферах є ряд підприємств, які ВЗАГАЛІ ніколи не сплачують зарплатню більшості своїх працівників, економлячи та заробляючи на людській праці.

Нове рабовласництво в українській економіці дає роботодавцям можливість використовувати безкоштовну працю завдяки махінаціям, просто доброму «даху» та небажанню держави займатися цією проблемою. Мало того, що із ростом цін та тарифів зарплатня не зростає, а в більшості вона мізерна, так і ще й ту не сплачують. На деяких підприємствах інколи можуть виникати більш-менш об’єктивні фактори хронічної несплати зарплатні (наприклад, на державних заводах, які розікрали чиновники), але в більшості випадків — це або засіб заробітку та економії недобросовісного підприємця, або забаганка рабовласника (наприклад, не сплачують зароблене окремим працівникам, щоби показати свою владу та заспокоїти власні комплекси). Використання «текучки» кадрів або ж відверте залякування — сучасні рабовласники нічим не нехтують.

Ми бачили випадки, коли на ремонті однієї квартири щоденно «кидали» по 40 студентів та школярів — різноробочих (17 хлопцям, які до нас звернулися, ми тоді добилися повернення зарплатні), або ж коли звільняють з роботи касира за відмову займатися сексом з власником (найзбоченіший варіант — в олігарха Грінберга, власника мереж з продажу елітних напоїв).

Постійно, коли ми вступаємо у гру та боремося з недобросовісним роботодавцем-«кидалою», вони пишуть на нас заяви до міліції: нібито ми заважаємо законній підприємницькій діяльності та рекетуємо їх. Але чи може йти мова про законну діяльність, якщо вона повністю ігнорує трудове законодавство, і з яких це пір вимагати чесно зароблену мізерну зарплатню є рекетом? Проте їм зручніше казати: «їх найняли конкуренти», «ми не визнаємо профспілку», «це рекетири», «вони готують антидержавний заколот», й інші нісенітниці — ми чуємо це постійно. Зараз недобросовісні роботодавці перебирають і риторику цинічної влади та кричать спочатку щось про «чого це ви не в АТО?», а потім, коли дізнаються що мають справу з АТОшниками та волонтерами, починають розказувати якісь байки про складну ситуацію в країні (таке переважно кажуть особи, які їздять мінімум на «лексусах»).

Це проблема не лише масова, але й глобальна. Останнім часом ми все більше чуємо і про те, що «кидають» на зарплатню, наприклад, журналістів. Останні приклади — телеканал олігарха Рабіновича та ТВі, який пов’язують з олігархом Жванією. В інформаційному суспільстві ЗМІ — четверта влада, але нахабство роботодавців та власників ЗМІ (переважно олігархів та їх пішаків) зашкалює та показує: в цій країні можна кидати кого завгодно. Вони вважають, що їх сім’ї можуть жирувати за рахунок наших, така «логіка» дійсно всюди. Яскравий приклад нахабства — директор каналу ТВі Урбанський. Аферами та рейдерством хтось «дерибанить» канал, а страждають працівники, яких тупо наймають і «кидають». Масово. При цьому нахаба розповідає їм про те, що всі мають консолідуватися та працювати на «шару», виходити з профспілок та бути патріотами телеканалу. В нахабних очах верх цинізму, у брехні, вилитій через деякі ЗМІ на нас (типу ми ліво(!)радикали та «рекетири»), вся сутність їхньої зграї. Яку ми обов’язково здолаємо та покараємо, щоб інші знали.

Головне, щоби в цих ситуаціях залякані працівники почали хоч трошки боротися за своє.

Воістину лише ті є лохами, хто дає себе кидати та не протистоїть цьому. Поки що таких людей, на жаль, більшість. А нам треба будувати нову державу, для цього маємо трансформуватися у здорову націю, а не «лоховську».

 

Комментирование запрещено