Про наш Майдан

Майдан

У нас із вами, співвітчизники, є одна спільна незадачка — нас усіх обікрали. Обікрали не так, як і всі попередні роки, а трошки (значно) сильніше. Але ж ми самі стали співучасниками цього..

Перший пункт будь-якої програми будь-якої реабілітації — визнати свою проблему. Так ось, ми всі лохи. В цьому наша проблема. Нас лохонули та використали на Майдані. Не приємно? Повторюся: ми не вирішимо жодної проблеми, якщо не визнаємо її.

Лохуватість — національна трагедія. І ми всі дуже злі на тих, хто обікрав та використав нас, але, на жаль, нашу лють підігрівають лише такі самі «кидали» від олігархату (в тому числі, транснаціонального), які нічим не відрізняються від тих, що використали нас у попередній раз.

Відвідавши магазин та побачивши ціни, мої знайомі, не зовсім розбірливі обивателі, кажуть про потребу нового Майдану, в стилі старого (може, трошки радикальнішого в методах сутичок з МВС). Але вони забувають, що в такому разі країна геть розвалиться та буде розідрана олігархами, адже ніякої сильної народної політичної сили чи структури не існує.

Ми маємо нарешті зрозуміти, що повстання, навіть якби воно було дійсно не спровокованим за кулісами (а зазвичай такі повстання таки сплановані «сильними цього світу», як не сумно було би це визнавати) не може бути панацеєю. Воно може бути лише методом, який ми можемо використати, але саме по собі, без побудованої раніше нами альтернативи та суспільних змін — «гра не варта свічок». Будь-яка зміна облич у структурі системи та влади ні до чого кардинально позитивного не призводить. Навіть в історичних прикладах позитивних змін, більшу роль відіграв якраз суспільний шлях тих структур, які змінювали систему, а не сама зміна формальної влади.

Ми, Об’єднання СИНДИКАТ, також не задоволені владою. Нам бридкі ці «шоколадні» покидьки. Але нам нема чого кричати про зраду, бо ми ніколи і не вірили їм чи їх обіцянкам.

Попередній Майдан — урок. Не більше. І досить жити минулим. Пом’яніть загиблих, відпустіть свої розбиті надії, та йдіть далі — вже не просто з криками гасел та камінням в руках, але з холодним розумом та розрахунком. Й міцними руками.

Бо потім знов будете нити, що «обманули». Наш патріотизм та шлях змін має стати справжнім — самими безладами чи істеричними вигуками народ нічого не доб’ється.

Тому, ще рік тому, коли взвод Об’єднання СИНДИКАТ повернувся з АТО, ми поставили за мету наведення порядку скрізь в столиці. На жаль, тоді ми були ще надто слабкими, зокрема ідеологічно. Бачення нашого, відмінного від інших організацій, шляху тоді лише починало ставати усвідомленим і правильним.

А зараз ми із впевненістю заявляємо: ніякі перевороти, як би красиво чи естетично вони не виглядали зовні, якими б емоційними вони не були, нічого доброго без суспільних змін не принесуть!

Ми щиро любимо Майдан та від душі цінуємо проведені на барикадах дні та ночі. Але він має трансформуватися. Це був один з етапів, роботи ще багато. Ну не можна жити минулим та застарілими поняттями.

Наш Майдан нині має виявитися у побудові мережі та, незалежно від думок чи бажань влади/опозиції/приятелів, формуванні суспільної альтернативи. Лише за таких умов ми зможемо змінити, а зрештою і замінити систему. Ефективно.

Тож ласкаво просимо до справжніх змін, а не емоційних викриків гасел на мітингах з віче, якими б радикальними вони не були. Досить бути лохами.

Ласкаво просимо у Суспільний Проект

Євген Чепелянський,

Об’єднання СИНДИКАТ

Дивіться також:

Комментирование запрещено