Банківська система України: проблеми та шляхи їх вирішення

Банківська система України переживає найбільшу кризу за всю свою історію. В стані ліквідації перебувають 64 банки з активами на загальну суму понад 370 млрд грн. Клієнти банків-банкрутів втратили більше як 200 млрд грн. Фінансовий стан працюючих банків теж викликає занепокоєння. Комерційні банки за 2015 р.отримали понад 66 млрд грн. збитків. За офіційними даними більше ніж 23% кредитного портфелю банків становлять прострочені , тобто проблемні кредити. Хоча, на думку ряду експертів, реальний стан кредитного портфеля ще гірший, проблемні кредити становлять понад 50%. Збитковість банківської системи, її недостатня капіталізація та поганий стан кредитного портфеля свідчать про те, що процес банкрутства банків буде продовжуватись, а підприємства та громадяни і надалі втрачатимуть свої кошти.

Банк "Михайлівський"

Банк «Михайлівський» — лише останній із низки банків, доведених до фактичного банкрутства.

Банківська криза відбувається в контексті загальної кризи української економіки та девальвації гривні. Війна, втрата ринків країн СНД, зубожіння населення, викликане скороченням соціальних витрат, зростанням тарифів та податкового тиску, призвели до падіння попиту на продукцію українських підприємств, а відповідно й до скорочення виробництва, торгівлі та сфери послуг. Позичальники опинилися в складних фінансових умовах і не можуть належним чином сплачувати за кредитами. Погіршення якості кредитних портфелів банків викликає необхідність формувати додаткові резерви, генерує збитки банків та призводить до втрати ними капіталу і подальшого банкрутства. Значно ускладнила становище банків девальвація гривні. Адже понад 40% кредитного портфеля банків становлять валютні кредити. При девальвації зростає гривневий еквівалент кредитного портфеля, а банки змушені додатково нараховувати резерви, які формуються в гривні, що призводить до нарощування збитків. Крім того, оскільки капітал банків формується в гривні, зростання кредитного портфеля при девальвації викликає порушення банками нормативу достатності капіталу.

Незважаючи на те, що банківська система України сформована за європейським зразком та відповідає міжнародними стандартам, а Національний банк має можливість оперативно відслідковувати операції банків та вживати необхідні заходи, це не рятує банки від банкрутства, а їх клієнтів від втрати грошей. Крім того, банківська система не виконує одну з своїх головних функцій – кредитування економіки. Особливо це критично зараз – під час економічної кризи, коли підприємства і люди так потребують фінансової підтримки.

Причина банківської кризи криється в олігархічному устрої суспільства, коли банківська система, як до речі, і вся економіка країни та державний апарат, знаходяться під контролем олігархічних кланів. Банки є головним елементом фінансово-промислових груп до яких вони входять. Ні для кого не секрет, що «Приватбанк» пов’язаний з Коломойським, ПУМБ з Ахметовим, «Кредит Дніпро» з Пінчуком, «Міжнародний інвестиційний» банк з Порошенком та ін. В умовах олігархії банківська система, замість того, щоб забезпечувати розрахунки та кредитувати реальний сектор економіки, перетворилася на засіб перерозподілу коштів держави і народу на користь олігархічних кланів. Банки в основному акумулюють кошти населення, дрібних підприємств, бюджетних установ та спрямовують їх на фінансування бізнесу своїх власників. Інші операції носять побічний характер.

Національний банк

Олігархічні клани контролюють не лише приватні банки, але й державні, в тому числі й Національний банк і Фонд гарантування вкладів. Саме цим пояснюється вибіркова політика Національного банку щодо рефінансування комерційних банків, коли одні банки отримують величезні кредити, незважаючи на поганий фінансовий стан, а потім виводять кредитні кошти за кордон, в той час, як нормально працюючі банки, не отримують нічого. Зокрема, Нацбанк надав банкам-банкрутам понад 52 млрд грн. Так само, Нацбанк заплющує очі на сумнівні, або й протизаконні операції окремих банків. Не меншої уваги вартий Фонд гарантування вкладів який ліквідує проблемні банки, реалізує їх майно та має виплачувати кошти клієнтам ліквідованих банків. Проте, при ліквідації, активи та майно банків часто реалізуються за явно заниженими цінами, тобто банально розкрадається, а клієнти, крім гарантованих державою сум вкладів до 200 тис грн., як правило, нічого не отримують. При цьому Фонд гарантування вкладів фактично фінансується за рахунок державних коштів. В 2015 р. він отримав кредитів від Нацбанку на 20 млрд грн., а в Держбюджеті на 2016 р. передбачено виділення Фонду ще 20 млрд грн.

Нинішня банківська система занадто дорого обходиться суспільству. Держава витрачає колосальні кошти на підтримку банків, а потім ще й сплачує кошти клієнтам банків-банкрутів. Варто відзначити, що банки не створюють вартість, а лише її перерозподіляють. Прибутки банків та їх власників – це втрати підприємств і громадян. В гонитві за прибутком банки кредитують лише високодохідний бізнес, та й то лише на короткий термін, а саме, торговельні операції та різні оборудки. В той час, як виробнича сфера та інфраструктура, які потребують великих довгострокових інвестицій і не можуть сплачувати банкам високі відсотки, необхідних кредитів не отримують.

Щоб змінити природу банківської системи, необхідно провести деолігархізацію суспільства, що передбачає націоналізацію стратегічних підприємств, конфіскацію майна олігархів та корумпованих чиновників і притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Також необхідно усунути від участі в будь-яких органах влади представників бізнесу і заборонити їх участь на майбутнє. Держава має працювати в інтересах суспільства, а не олігархічних кланів. Банки мають бути націоналізовані та перетворені в державні неприбуткові установи, які будуть здійснювати обслуговування своїх клієнтів, а не наживатися на них. Інші засоби контролю за банківською системою вичерпані. Без націоналізації більшість банків чекає банкрутство, а їх клієнтів – втрата грошей. Лише держава здатна докапіталізувати банківську систему та забезпечити її кредитними ресурсами. Звісно, кількість банків при цьому має бути скорочена. Україні цілком достатньо 10-20 банків. Проте скорочення кількості банків повинно відбуватися не за рахунок їх ліквідації, а за рахунок злиття і укрупнення, щоб не допустити втрати коштів клієнтів.

Національний банк проводить неадекватну монетарну політику. Побоюючись девальвації гривні та намагаючись стримати інфляцію, він завищує облікову ставку, підвищує норми резервування та вживає інші заходи для зниження ліквідності банківської системи. Так, під час нинішньої кризи Нацбанк підняв облікову ставку до 30 % річних. Хоча нещодавно ставку було знижено до 19%, проте й така ставка є занадто високою і робить банківські кредити недоступними для клієнтів. Інші країни, зокрема США та ЄС, під час кризи навпаки знижують відсоткові ставки, що полегшує доступ до кредитів і забезпечує відновлення економіки. Зокрема, в США облікова ставка була знижена до 0,50 %, а в зоні євро до 0,25% річних. Що дало змогу, швидко подолати кризу та відновити економічне зростання. Нацбанк робить все навпаки і в умовах кризи позбавляє економіку грошей, не залишає шансів для її відновлення. Разом з тим, така політика не врятувала гривню від девальвації, а економіку від інфляції. Облікова ставка Нацбанку має бути знижена до 1-2 % річних, з тим, щоб банки могли надавати кредити своїм клієнтам під 3-5% річних.

Свого часу представники МВФ, Світового банку та різного роду ліберальні реформатори домоглися ліквідації в Україні системи державного фінансування виробничих та інфраструктурних проектів. На їх думку, фінансувати економіку мають комерційні банки. Як було зазначено вище, це не спрацювало. Натомість, українські підприємства критично недофінансовані, зношення основних виробничих фондів становить понад 80%, вони фізично і морально застарілі. Наші заводи не можуть виробляти сучасну конкурентоспроможну продукцію. Країна потребує індустріалізації і модернізації. Інвестори, про яких так довго розповідають урядовці та політики, все ніяк не приходять. Іноземні кредитори теж не поспішають кредитувати наші підприємства, більш того, їх умови кредитування часто неприйнятні. Багато з підприємств, які отримали іноземні позики, опинилися в складних умовах, оскільки через девальвацію гривні їх заборгованість значно виросла й гасити кредити просто нічим. За таких обставин єдиним виходом є відновлення державного фінансування економіки в тому числі й через кредитування. Має бути відновлена практика цільового виділення ресурсів Нацбанком на фінансування державних програм, інвестиційних проектів, конкретних підприємств. Для покращення обслуговування підприємств слід відновити мережу спеціалізованих державних банків які б фінансували окремі галузі, зокрема, промисловість, будівництво, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, тощо. Кожна з цих галузей має свою специфіку, свій фінансовий цикл, потребує окремих підходів та вимагає наявності профільних фахівців в банках для якісного обслуговування клієнтів.

Для забезпечення фінансової стабільності України та створення передумов для економічного зростання, необхідно забезпечити стабільність валютного курсу. Потрібно не допустити фінансових спекуляцій та виведення капіталів за кордон. Плаваючий курс валют та визначення валютного курсу на міжбанківському ринку, створює загрозу фінансовій стабільності. Встановлення курсу валют ринком вигідне державам, валюти яких використовуються для формування валютних резервів, тобто США, ЄС, Японії, тощо. За їх нічим не забезпечені валюти, інші держави постачають їм реальні товари і послуги. Понад 12 трлн доларів в еквіваленті становлять міжнародні валютні резерви країн світу, ось та сума інвестицій за рахунок яких процвітають США, ЄС та інші країни. Для України плаваючий валютний курс – це постійна девальвація, доларизація економіки та втрата капіталу.

Для економічного зростання Україні потрібен не плаваючий, а фіксований курс, який би встановлювався не ринком, а державою, виходячи з паритету купівельної спроможності валют та платіжного балансу країни. Цього можна досягти шляхом посилення валютного контролю та перекриття каналів виведення капіталу за кордон. Крім того, банківська система має бути захищена від валютних коливань, а також проблемних кредитів, збитків та втрат капіталу, яких вони викликають. Банківські операції в гривні і валюті мають бути розділені. Слід створити окремий державний банк, який би спеціалізувався на обслуговувані валютних операцій підприємств. Свого часу таким банком був «Ексімбанк», проте згодом його перетворили на звичайний універсальний комерційний банк. Спеціалізований банк дасть можливість краще контролювати валютні операції. Його капітал та резерви повинні формуватися в валюті, що зміцнить його фінансове становище. Також, треба створити окремий банк, який би обслуговував операції фізичних осіб в валюті. Зокрема, валютні депозити, міжнародні перекази, обмін валют, міжнародні платіжні картки, тощо. Інші банки повинні зосередитися виключно на операціях в гривні.

Вищенаведені заходи дозволять забезпечити стабільність національної валюти та банківської системи, припинити валютні спекуляції та виведення капіталів за кордон. Вони переорієнтують банківську систему з обслуговування олігархів та пограбування народу на фінансування реальної економіки, і тим самим забезпечать фінансові ресурси для модернізації країни, її економічного зростання та виконання соціальних гарантій і підвищення рівня життя народу.

Загалом же ми можемо запропонувати наступну програму дій, завдяки їй можна буде сподіватися на те, що банківська система України може бути оздоровлена:

1.Націоналізація комерційних банків. Банки повинні працювати в інтересах суспільства, а не олігархів.
2.Перетворення банків на неприбуткові установи. Метою діяльності банків повинно стати не отримання прибутків за рахунок клієнтів, а надання якісного банківського обслуговування та фінансування підприємств і громадян.
3.Перехід від універсальних банків до спеціалізованих, з метою створення кращих умов обслуговування підприємств та цільового фінансування конкретних галузей.
4.Відновлення державного фінансування економіки, інвестиційних проектів, підприємств як за рахунок коштів держбюджету, так і банківської системи. Відновлення цільового виділення ресурсів Національним банком для кредитування державних інвестиційних програм і підприємств.
5.Кардинальне зниження облікової ставки Національного банку та ставок по кредитах комерційних банків.
6.Встановлення валютного курсу гривні не ринком, а державою, виходячи з паритету купівельної спроможності валют та платіжного балансу.
7.Посилення валютного контролю з метою недопущення виведення коштів за кордон.
8.Створення окремих державних спеціалізованих банків для здійснення операцій в іноземній валюті окремо для юридичних і фізичних осіб. Інші банки мають здійснювати операції виключно в гривні.
9.Припинення діяльності колекторських агентств.
10.Недопущення запровадження інституту приватних судових виконавців.

Дивіться також:

Комментирование запрещено